Що було під час чуми?

Для будь-якої клінічної форми чуми характерні раптовий, гострий початок захворювання, важка інтоксикація. Справжній початок захворювання знаменується підвищенням температури тіла, ознобом та головним болем. Більшість пацієнтів відчувають м'язові болі, слабкість, нудоту та блювання, запаморочення.

Їх трупи лежали в індивідуальних могилах, в те час як багато інших – у загальних. Адже саме до масових поховань у зв'язку з чумою було звернено увагу археологів раніше. Ймовірно, вже в ті часи люди розуміли, що навіть трупи заражених дуже небезпечні для живих, тому їх варто поміщати в окремі могили.

Типовими симптомами є раптове підвищення температури, озноб, головний біль та ломота в тілі, а також слабкість, нудота та блювання. Залежно від шляху проникнення інфекції різняться дві основні форми чумної інфекції: бубонна чума найбільш поширена форма чуми, зараження якої відбувається внаслідок укусу інфікованої блохи Збудник чуми бактерія Yersinia pestis потрапляє в організм людини в місці укусу і рухається по лімфатичній системі до найближчого лімфатичного вузла, де починає розмножуватися. Чума та легенева. Усі форми чуми піддаються лікуванню, якщо виявляються рано.