Які парні звуки?

Загальне правило. Парні глухі приголосні звуки п, ф, т, с (і відповідні м'які), к, ш на кінці слова і перед глухими приголосними можуть передаватися відповідно літерами п або б, ф або в, т або д, з або з, до або г, ш або ж.

Дзвінкі та глухі приголосні утворюють 11 пар: [б] – [п], [г] – [к], [д] – [т], [з] – [с], [в] – [ф], [ж ] – [ш], [г'] – [к'], [б'] – [п'], [в'] – [ф'], [з'] – [с'], [д'] – [т']. П'ять звуків [л], [м], [н], [р], [й'] завжди дзвінкі, вони не мають парних глухих звуків; а три звуку [х], [ц], [ч] завжди глухі.

Пояснення: згодні літери, парні за дзвінкістю/глухістю: б – п, в – ф, г – до, д – т, ж – ш, з – с.

Парні слова – Специфічний для тюркських мов спосіб словотвору: нове слово утворюється склейкою двох слів з близьким звучанням, однаковою морфологією та співвіднесеними значеннями. Наприклад, у казахській мові "ата" (батько) + "ана" (мати) → "ата-ана" (батьки).